Сучасна драматургія в теорії та театральній практиці. Кн. 1-3

Купить бумажную книгу и читать

Купить бумажную книгу

По кнопке выше можно купить бумажные варианты этой книги и похожих книг на сайте интернет-магазина "Лабиринт".

Using the button above you can buy paper versions of this book and similar books on the website of the "Labyrinth" online store.

Реклама. ООО "ЛАБИРИНТ.РУ", ИНН: 7728644571, erid: LatgCADz8.

Автор:

Название: Сучасна драматургія в теорії та театральній практиці. Кн. 1-3

Издательство: Львів: ЛНУ ім. І. Франка

Год: 2003-4

Формат: djvu (3 файла в архиве)

Размер: 24.33 MB

Язык: украинский

Скан/обработка: ludens / balik2

Для сайта:

Книга перша розпочинається з історії бунту натуралістів у Франції проти стилістики традиційного театру. Коли реалізм перетворюється на загальноєвропейський рух, увага з паризької сцени переміщується на Майнінгенську трупу та творчість Ібсена як режисера й драматурга в Осло, а також Чехова в Москві. Шоу в Лондоні, Сінга в Дубліні. Автор розглядає творчість таких постановників як Антуан, Брам, Немирович-Данченко та Станіславський. Висвітлено початки Ірландського драматичного руху, а також творчість провідних режисерів та критиків, які працювали в стилістиці реалістичного театру в США після Беласко. Прослідковано тяглість традиції в роботах Вільямса й Міллера у США та Осборна й Бонда в Англії.

В основу другої книги покладено аналіз теорії Вагнера й Ніцше, що їх поширили Апіа та Крейд і які вплинули на пізніші п’єси Ібсена, Метерлінка, режисуру Люнє-По. Жаррі фігурує як предтеча сюрреалізму. Символістичні елементи виявлено також у п’єсах Клоделя, Жіроду, Йєтса, Еліота, Лорки та Піранделло. Театр жорстокості Арто по трактовано у зв’язку з творчістю Пітера Брука. Театр абсурду розглянуто на підставі діяльності Сартра, Бекета, Пінтера та Іонеско. Новітній авангардний театр в Америці та Британії також посідає символістичні елементи.

У третій книзі розглянуто творчість Бюхнера який був провісником експресіонізму. За ним прийшли Ведекінд та Стріндберг. Далі простежено розвиток цієї стилістики від Кайзера та Толлера до О’Ніла, Вайлдера й пізнього О’Кейсі. Серед провідних постановників розглянуто творчість Райнгардта і Мейєрхольда. Епічний театр автор вивчає від Піскатора й Брехта до Дюрренматта і Вайса, а також Ардена та Бонда. Відзначено його розквіт у новітніх паростках документального театру.

Дата создания страницы: