Небезпечні тварини

Купить бумажную книгу и читать

Автор: Беккер Ж. де

Название: Небезпечні тварини

Издательство: Перо

ISBN: 978-966-462-339-8

Серия: "Фотоенциклопедія тварин"

Дата выпуска: 2009

Качество: отличное

Формат: pdf

Язык: український

Размер: 20 Mb (+3%)

Книга з серії "Фотоенциклопедія тварин" знайомлять дітей із дивогляд різноманітним світом диких звірів. Видання містить пребагато барвистих фотографій, що роблять процес пізнання ще більше цікавим.

Це науково-популярне видання розповідає про найспритніших мисливців планети - хижих птахів і диких кішок, про їхній спосіб життя та звички. Чудові фотографії зроблять читання ще більш захопливим і пізнавальним.

Хижі птахи-неперевершені мисливці тваринного світу, і кожен із них має властивий тільки йому спосіб полювання.

У хижих птахів гострий дзьоб гачком, який дозволяє їм розривати м'ясо. Також у них сильні лапи з вигнутими гострими пазурами: з їх допомогою птахи вбивають своїх жертв і мають можливість утримувати їжу під час трапези. Великі очі спрямовані вперед, що дозволяє їм краще вистежувати дичину.

Хижих птахів стає все менше, хоча у природі вони мають дуже небагато ворогів. Річ у тім, що люди активно полюють на дичину, а крім того, вирубують старі високі дерева, на яких вона гніздиться. Тому чимало птахів потребують охорони.

Усіх хижих птахів можна поділити на дві великі групи: деякі полюють у світлий час, інші активні у сутінках і вночі. До денних хижаків належать орли, яструби, канюки, соколи, грифи, птах-секретар тощо. Усі ці птахи, полюючи, покладаються на надзвичайно гострий зір.

До нічних хижих птахів належать різноманітні сови, пугачі, сичі, сипухи. Усі вони відрізняються від денних хижих птахів тим, що можуть упевнено орієнтуватися в темряві завдяки надзвичайно тонкому слуху.

Дехто вважає, що сови вдень погано бачать. Але це не так. Зір у них розвинений чудово, причому вони набагато краще від інших птахів бачать у сутінках. А в абсолютній темряві, де безсилий найгостріший зір, вони можуть безпомилково схопити здобич тільки на слух.

Через м'яке оперення політ сов цілком безшумний: це необхідно, щоб шерех крил не заважав прислухатися до нічних звуків.

Серед усіх хижих звірів кішки найкраще пристосовані до добування їжі полюванням. Вони озброєні великими гострими іклами, які встромлюють у тіло жертви. У шаблезубого тигра, який вже вимер, ікла були такі величезні, що стирчали з пащі. Краї кутніх зубів були гострими, як лезо ножа, і легко розрізали плоть жертви, а шорсткий язик відділяв м'ясо від кісток.

Хоча леви, тигри, барси, оцелоти дуже розрізняються забарвленням і розмірами, всі ці представники котячих нагадують домашню кішку. У них округла голова, видовжене м'язисте тіло й сильні лапи з гострими кігтями, що втягуються у подушечки.

Завдяки великим очам котячі добре бачать уночі, але під час полювання вони зазвичай покладаються на надзвичайно тонкий слух.

Нюх у них розвинутий не так добре, як у собак, тому кішки не переслідують жертву по сліду, а полюють із засідки. На морді в них є довгі, чутливі «вуса» — вібриси. З їх допомогою кішки орієнтуються у темряві.

Родина котячих поділяється на три групи: великі кішки, малі кішки та гепарди. До великих кішок належать леопарди, тигри, леви, ягуари, сніжні барси. Вони вміють ричати, на відпочинку витягають передні лапи перед собою, їдять лежачи, зіниця ока в них кругла. Вполювавши велику тварину, вони наїдаються досхочу, а потім 2-3 дні можуть голодувати.

До малих кішок належать оцелоти, маргаї, рисі, пуми, сервали й кішки (у тому числі домашні). Це тварини невеликого і середнього розміру, зіниці у них вузькі, вони не ричать, але вміють муркотіти, на відпочинку підбирають передні лапи під себе, їдять присівши, їм необхідно харчуватися регулярно. Нарешті, гепард — дуже своєрідна кішка, яка зовні нагадує собаку. Навіть кігті у нього не втягуються в подушечки лап.